Фасад, утеплювачі, різне

Утеплення фасаду пінопластом - це прохолода влітку, тепло взимку, захист стін від вогкості і грибка, значна економія енергоресурсів (до 60%), гарний зовнішній вигляд будівлі, а також, додаткова звукоізоляція.

Основою для технології утеплення фасадів є пінопласт, екструдований пінополістирол - екструдер, а також, для «мокрої» системи утеплення, мінеральна вата. Фасадні плити виробляються зазвичай стандартного розміру 1,0 * 0,5 м з товщиною в 50 і 100мм.

Перед поклейкою плит стіну грунтують, проміряють за допомогою спеціального інструменту для з'ясування відхилень і якості споруди. Роблять відмітки рівнів і ставлять маяки. При поклейці плити встановлюються строго відповідно до рівня.

Для кріплення пінопласту до стіни використовують спеціальний розчин (в основному, клей, що містить сіяний пісок, цемент та мінеральні спеціальні клейові добавки). Розчин наносять на плити рівномірно невеликими частинами. Якщо стіна рівна, клей наносять зубчастим шпателем, якщо ні - звичайними шпателями. Пінопластова плита, підготовлена ​​до поклейки за допомогою нанесеного клею, кріпиться на стіну і вирівнюється за рівнями щодо маяків. Далі таким же чином приклеюються інші плити. Так в одній площині клеяться на стіну всі плити, якими б нерівними були стіни спочатку, в результаті поверхня стін з пінопластом виходить практично ідеально рівною.

Після того як клей (за допомогою якого пінопластові плити кріпилися до стіни) просохне і зміцніє, крізь пінопласт свердлять отвори для установки зміцнювальних дюбелів. Спеціальні дюбелі для пінопласту зроблені із пластику відповідної марки. У середині дюбеля є отвір для пластикового цвяха, який поставляється в комплекті з дюбелем. Капелюшок цвяха зроблена у вигляді парасольки для кращого закріплення і фіксації пінопластової плити. Дюбель вставляють в просвердлений отвір і забивають молотком у стіну. Трохи втоплений в плиті дюбель фіксують пластиковим цвяхом, який розклинює дюбель всередині стіни, тим самим виключаючи можливість випадання. Даний спосіб механічного кріплення підстраховує кріплення плит за допомогою клею. У підсумку виходить максимально міцне і пластичне з'єднання плит із стіною будівлі. При такому кріпленні виключена поломка фасадної системи утеплення від тріщин в стінах, відшарувань старої штукатурки і деформації будівлі.

Після закріплення пінополістирольних плит дюбелями проводиться обробка всіх можливих кутів для додання їм міцності. Кути додатково вирівнюють за допомогою спеціальних алюмінієвих куточків з наклеєною склосіткою.

Далі, на поверхню пінопластової стіни, методом шпатлювання наносять клей шаром близько 3 мм. В клей втоплюється склосітка, яку знову розрівнюють поверху. Таким чином, шар клею виходить армованим склосіткою. Знову вирівнюється повехності за допомогою клею необхідну кількість разів методом шпатлювання.

Після того, як поверхня витримується і висушується, виходить міцний і рівний армований шар, який захищає пенополістрірольну плиту від атмосферних і механічних впливів, і в той же час, є основою для нанесення кінцевого оздоблювального шару. Просохлу поверхню грунтують фасадним грунтом і знову просушують.

На завершальному етапі наноситься обробний шар у вигляді декоративної фасадної штукатурки (фасадної декоративної плитки, фасадної акрилової або силіконової фарби, мармурової крихти). У складі штукатурки присутні спеціальні речовини: тонуючі, склеювальні наповнювачі та структурний матеріал. Товщина шару залежить від вимог дизайнерського та будівельного проекту. Найчастіше це 1,5-3,5 мм. Штукатурку наносять на поверхню, потім затирають спеціальними інструментами у відповідності з дизайнерськими вимогами. Отриману поверхню знову просушують.

Пінопласт згідно технічним нормам повинен відповідати прийнятим стандартам по щільності (в Європі - 15 кг / м ³, у Росії - 25 кг / м ³, мінеральна вата - 110-170 кг / м ³), паропроникності та пожежестійкості.